Виховання дисципліни у дітей — це в першу чергу виховання уміння виконувати встановлені вимоги. Кінцевою метою виховання дисципліни є виховання самодисципліни (уміння управляти собою) та як наслідок — виховання відповідальності. Питання виховання слухняності рано чи пізно встає перед всіма батьками і кожний вирішує його по-своєму. Одні використовують пояснення, другі покарання, треті — обидва методи та додають ще щось оригінальне. А чи замислювалися Ви, який результат від використання того чи іншого способу Ви бажаєте отримати? Адже це дуже важливо! Найпоширенішою відповіддю на питання "яку мету Ви переслідуєте виховуючи у дитини дисципліну" є — "хочу щоб дитина слухалася", "підкорявся вимогам", "дотримувався встановлених правил". Чому саме "виховання вміння"? Маленькі діти не можуть самостійно корегувати свою поведінку. Оточуючий світ для них — це великий дослідницький центр. Допитливість та жадання пізнання рухають ними. Вони постійно захоплюються процесом та забувають про Ваші вимоги. Задача батьків навчити дитину своєчасно пригадувати та виконувати встановлені правила. Нажаль, деякі батьки не обтяжують себе тим, щоб ставити перед дитиною рамки дозволеного. Деякі бувають настільки пригнічені поганою поведінкою дитини, що не знають, з якого боку до неї підступитися. Інші вважають, що встановлювати рамки дозволеного зовсім не обов’язково, та перекладають цей обов’язок на плечі друзів, родичів, а частіше за все вихователів, вчителів. В більшості випадків батьки не наважуються бути суворими з дитиною із-за того, що бояться втратити її любов. Замість того щоб поставити дитину на місце, вони ігнорують її погану поведінку із словами: "Дитина є дитина". Пам’ятайте, встановлення рамок дозволенного цілком лежить на відповідальності батьків! Процес виховання не можна ігнорувати або відкладати на потім. Дисципліна повинна ґрунтуватися на розумінні дитиною мотивів вимог, які їй пред’являються. Чому не можна робити те та навіщо потрібно робити це. Різка заборона викликає у дитини протест та опір, а розуміння причин зводить опір до мінімуму. Щоб пом’якшити заборону запропонуйте малюку альтернативу.
• Неможна торкатися увімкненої праски, тому що вона гаряча — можна обпектися. • Сьогодні ми не підемо гуляти, тому що ти хворієш. • Давай приберемо зайві іграшки, тому що вони заважають.
Щоб зменшити кількість заборон (особливо для маленької дитини) намагайтеся прибрати все, що небезпечно або дорого Вашому серцю. Забороняйте тільки те, що дійсно недопустимо (грати із сірниками, їсти пісок у пісочниці та ін.). Часто у батьків виникає сумнів, чи правильно вони виховують дитину: «Можливо, я надмірно вимогливий або, навпаки, надмірно м’який?» Батьки завжди нервують та почувають себе незручно, якщо їх дитина починає погано поводитись у публічному місці. Вони вважають, що припустилися якоїсь помилки у вихованні, і тепер їх дитина поводиться гірше за всіх. Така реакція природна. З іншого боку, батьки повинні розуміти, що погана поведінка властива маленькім дітям. Дитина розуміє, як слід поводитись, а як не слід, випробувавши всі моделі поведінки, і "погані" і "гарні", та виходячи з реакції оточуючих, робить висновки, а також подальший вибір. В процесі виховання батьки повинні мати на увазі вік дитини та її здібності щодо сприйняття. Малюк, якому не виконалося ще й двох років, потребує постійної уваги та нагадувань, а чотирьох- або п’ятирічна дитина вже має властивість самоконтролю і розуміє, що добре, а що погане. Методи, які діють з більш дорослими дітьми, наприклад зупинитися та обміркувати свою поведінку, не діють з маленькими, які ще не розуміють, що поганого вони зробили, або не в змозі запам’ятати правила поведінки. Замість того, щоб надавати настановлення, краще весь час бути разом з маленькою дитиною, спілкуватися з нею та слідкувати за тим, щоб вона не накоїла шкоди. Якщо за дітьми не слідкувати, то вони втрачають почуття правильної і неправильної поведінки. Діти до трьох років полюбляють протиставляти себе обмеженням і говорять "ні" не тільки тому, що вони бажають продовжити гру, але й тому, що їм необхідно відстоювати свою незалежність та відкривати свої нові здібності. Інколи батьки ставлять безглузді обмеження, тому що не знають рівень здібностей своєї дитини. Маленька дитина не може відділити свої вчинки від самої себе, тому їй здається, що погана вона сама, а не те, що вона зробила. Чотирьох- або п’ятирічні діти поводяться по-іншому. Після того як дитині зробили зауваження та ще й смикнули, вона починає злитися, її уражена самолюбивість потребує помсти, і дитина починає перевіряти, наскільки далеко вона може зайти в своїй неслухняності. Проте і в цьому віці діти надзвичайно потребують батьківської підтримки та любові. Часто батьки карають чотирьох-, п’ятирічних дітей тим, що віднімають в них іграшки та привілеї. Такі покарання мають сенс, коли погана поведінка була безпосередньо пов’язана з тим, що у дитини відняли. Перед тим як покарати дитину, батьки повинні попередити її, якщо вона не змінить своєї поведінки, то втратить іграшку. Не слід віднімати іграшку або позбавляти привілеї на тривалий час. В цьому випадку дитина буде думати не про власну погану поведінку, а про несправедливість батьків. Сенс такого покарання полягає в тому, щоб показати дитині зв’язок між неслухняністю, предметом та його втратою. Як правило, такі зв’язки допомагають запобігти повторенню неправильних вчинків. Страх покарання провокує у дитини розвиток таких рис характеру як брехливість та скритність, в деяких випадках — мстивість і агресію (потрібно ж якимось чином компенсувати своє приниження). У дитини міцніє впевненість, що проблеми в цьому світі вирішуються тільки силою.
Так, іноді доводиться "вмикати строгого батька" та " вводити штрафні санкції". Але при цьому необхідно пам’ятати, що: 1. Покарання повинно відповідати важкості вчинку. 2. Фізичне покарання неприпустимо. 3. Дитина повинна чітко розуміти, за що її карають. Одним із головних елементів в процесі виховання є інтонація, з якою батьки розмовляють з дитиною. Якщо їх голос звучить чітко та впевнено, діти завжди слухаються. Якщо ж ваш голос звучить непереконливо, в ньому є нотки сумніву, дитина буде і далі продовжувати пустувати. Найбільш підходящий тон — з повагою, але суворий. Батькам варто говорити про обмеження спокійним, ввічливим та твердим голосом. Якщо ж перше попередження не подіяло, слід лише трохи підвищити та посилити тон. Кричати на дітей марно, хоча іноді буває дуже складно утриматися від крику. Іноді допомагає притиснути дитину ближче до себе і, дивлячись їй в очі, кілька разів нагадати про заборону спокійним голосом. Коли батьки намагаються призвати дитину до порядку, їм варто задуматися про свій настрій. Інколи, переживання власних проблем відбивається на поведінці дитини. Обов’язково скажіть малюку, що ви сьогодні маєте поганий настрій та перепросіть у неї за неусвідомлені спалахи гніву. Спробуйте залишитися наодинці з собою та заспокоїтися. Не можна показувати свою владу над дитиною та бути з нею жорстокими. Якщо дитина відчуває себе весь час пригніченою вашим авторитетом, якщо вона постійно отримує негативні емоції від спілкування з батьками, що ж тоді буде спонукати її на хорошу поведінку? Жорстокість батьків провокує в дитині гнів, агресію та незадоволеність самою собою. Згадайте власне дитинство. Чи були ваші батьки жорстокими з вами? Чи бажаєте ви, що і ваша дитина відчула те ж неприємне відчуття гніву? Зазвичай ті батьки, з якими погано поводилися в дитинстві, завжди говорять, що зі своїми дітьми вони будуть поводитися інакше. Але в моменти роздратування їм буває важко стриматися. Пам’ятайте, що дитина навчається не за вашими словами, а за вчинками. Якщо в вашій поведінці по відношенню до дитини буде повага та доброта, так само буде поводитись і вона. Коли дітям добре, вони і поводяться добре та пам’ятають про ті рамки дозволеного, які ви перед ними поставили. Поважаючи дітей, ви тим самим вчите їх поважати інших. Крім того, необхідно хвалити дитину, якщо вона поводиться добре, так само і робити зауваження, коли вона починає пустувати. Для того щоб навчити дитину самодисципліні, потрібен час. Розуміння, що таке добре та що таке погане, приходить поступово. Чотирьох-, п’ятирічні діти ще не в змозі вибудовувати ланцюжок — причина-наслідки. Якщо Ви випробували всі методи, а дитина все одно поводиться погано, подумайте над тим, чи нема яких-небудь в цей час змін у вашій сім’ї. Можливо, у вас народилася друга дитина, або ви переїхали на іншу квартиру, або хтось в сім’ї хворіє, або відбулося розлучення. А може бути і те, що ви дуже мало часу проводите з дитиною. Зрештою дисципліна повинна сформувати у дитини самоконтроль та відповідальність за свої вчинки.
Ставтеся до дитини як до особистості
Не можна говорити "Зроби так, я кому сказала! "і нічого при цьому не пояснювати. Відомо, що в сім'ях, де батьки надто суворі, діти частіше виростають агресивними, неслухняними, "складними". Часи змінюються, і якщо раніше основою моральності був страх, то зараз його місце має зайняти повагу. І в першу чергу - вашу повагу до дитини. Однак повага має бути взаємною, адже моральність - це вулиця з двостороннім рухом. Ні в якому разі не допускайте, щоб діти словами чи діями ображали вас. Діти повинні бути з вами ввічливими - і тому, що ви особистість, і тому, що ви мати або батько. З іншого боку, часто, не бажаючи травмувати дитину, засмучені батьки не кричать на нього, але ховають образу під покровом крижаного спокою. Повірте, це не вихід з положення - краще розлютитися і потім вибачитися, ніж прикривати роздратування маскою байдужою холодності і байдужності.
Що потрібно знати про дисципліну
1. Зберігайте спокій і не втрачайте над собою контроль, коли дитина погано поводиться. Уникайте криків і криків, інакше дитина поставить собі в приклад таку поведінку і буде застосовувати його для отримання бажаного. Якщо ви відчуєте зростаюче роздратування, зробіть перерву, щоб відновити рівновагу.
2. Уникайте узагальненої критики. Упевніться, що дитина розуміє, що причиною вашого розчарування і смутку є його погану поведінку, а от любити ви його будете завжди.
3. Не хваліть дитину занадто часто. Ви не повинні постійно хвалити дитину, особливо за виконання яких-небудь звичайних завдань, інакше ваша похвала буде менш ефективною.
4. Не зосереджуйтесь весь час на негативі, особливо якщо простежуються позитивні тенденції поведінки. Набагато краще сказати: «Мені подобається, що ти склав свій одяг», ніж «Мені подобається, що ти, вперше, нарешті зволив скласти свої речі, поки тебе про це не просили».
5. Намагайтеся не застосовувати фізичного методи покарання. Порка ніколи не була ефективнішою, ніж інші форми покарання, і до того ж вона робить жорстоким дітей, робить їх агресивними і дратівливими.
6. Пам’ятайте, що важливо нагороджувати і хвалити дітей за хорошу поведінку.
7. Розумійте різницю між грошовими винагородами та хабаром. Винагороду дітям дають після виконання чого-небудь, а хабар — до, щоб змусити дитину зробити те, що ви хочете. Не давайте дітям хабара.
