Автоматизація звуку- один з етапів корекції неправильної звуковимови. Проводиться після постановки звуку. Правильна вимова звуку закріплюється в складах, словах, фразах, самостійному мовленні шляхом частого повторення і застосування спеціальних вправ.
Аграмматизм – порушення розуміння і вживання граматичних засобів мови.
Алалія– відсутність чи недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Розрізняють моторні і сенсорні алалії.
Амімія- відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах і паралічах.
Артикуляція– діяльність мовних органів, зв'язана з промовлянням звуків мови та різних їх комплексів, що складають склади, слова.
Артикуляційна гімнастика- підготовчі вправи, метою яких є вироблення правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.
Аутизм- замкнутість, відстороненність від реального світу, занурення у світ власних внутрішніх переживань.
Афазія– повна чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.
Дислалія– порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженній інервації мовного апарату.
Дислексія- порушення процесу читання.
Дизартрія– порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.
Заікання– порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м'язів мовного апарату.
Каппацизм– недолік вимови звуків к, к'.
Контамінація- помилкове відтворення слів, що полягає в об'єднанні в одне слово складів, що відносяться до різних слів.
Корекція– педагогічний та лікувальний вплив, спрямований на подолання вад у розвитку дитини.
Логопедія– наука про порушення мовлення, про методи їх попередження, виявлення, усунення засобами спеціального навчання і виховання.
Ламбдацизм– неправильна вимова звуків л, л'.
Мутизм– припинення мовного спілкування з оточуючими внаслідок психічної травми.
Недорозвинення мовлення– якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою тієї чи іншої мовної функції або мовної системи в цілому.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ)– різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.
Парафазія– порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків чи слів в усному і письмовому мовленні (заміна звуків, заміна слів близькими за звучанням або за змістом).
Розпад мовлення– втрата вже сформованих мовних навичок і комунікативних умінь внаслідок локальних уражень мозку.
Ринолалія– порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.
Ротацизм– неправильна вимова звуків р, р'.
Сигматизм– неправильна вимови свистячих і шиплячих звуків.
Тахілалія– патологічно прискорений темп мовлення.
Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФНМ)– порушення процесів формування вимовної сторони мовлення в дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем.
Эхолалія– автоматичне повторення слів слідом за їхнім відтворенням.
